ФРАНЦІЯ
Перша світова війна мала значний вплив на Францію, яка потерпиш від війни більше ніж інші провідні країни переможці. Адже на території Франції проходили бойові дії, а 10 найбільш розвинутих департаментів були окуповані. Країна втрати та у війні 1,4 млн. своїх громадян вбитими і 750 тис. пораненими. Значних втрат зазната промисловість, транспорт і сільське господарство. З другого ж боку, війна підштовхнула розвиток промисловості ряду інших районів країни, посилила процеси концентрації і централізації виробництва і капіталу. У Франції виникали великі трести та концерни. Повернення в результаті війни Ельзасу та Лотарингії, використання вугільних шахт Саару, отримання репарацій з Німеччини, а також німецьких колоній - створило додаткові можливості для економічного розвитку Франції.

СРСР У 20-ті pp.
Криза початку 20-х pp.
Економічна і соціально-політична ситуація в Радянському Союзі на початку 20-х років характеризувалася глибокою економічною кризою. Промисловість була зруйнована. Нестача сировини і палива приводила до того, що одна третина заводів і фабрик не працювала, а інші працювали з неповним навантаженням. Обсяг промислової продукції в 1920 р. складав 14% від рівня 1913 p., тобто зменшився в 7 раз, чавуна виплавлялося тільки 3% від рівня 1913 року, сталі — 5%, вуггля видобувалося 30%. В 1921 р. на одну людину випускалося 1 м ситцю на рік, на одне селянське господарство вироблялося сто грамів металевих виробів. Виробництво цукру скоротилося в 45 разів. Шматок мила став дорогоцінністю. Фінансовий стан країни характеризувався гігантською інфляцією (гроші знецінилися в 13000 разів).

Підписання мирних договорів і врегулювання основних протиріч між держами-переможцями на базі Версальсько-Вашингтонської системи сприяло, в цілому, стабілізації міжнародних відносин. Однією з очевидних слабих сторін міжнародної ситуації в Європі була невре-гульованість відносин між західними державами і Радянською Росією. 10 квітня 1922 р. для вирішення проблеми економічної відбудови Європи і врегулювання фінансових суперечок була скликана міжнародна конференція в місті Генуя (Італія), в якій брали участь 29 держав, в тому числі й делегація Радянської Росії.
Головним на конференції було "російське питання". Західні держави були готові визнати радянський уряд, але ціною прийняття ряду умов: визнання всіх боргів царського і Тимчасового урядів (складали 18,5 млрд. золотих рублів), повернення іноземцям їх підприємств на території Росії чи компенсації за них, скасування монополії зовнішньої торгівлі та ін. Радянська делегація погодилася на оплату колишніх російських боргів при умові відшкодування збитків, заподіяних інтервенцією союзників (вони були обраховані в 39 млрд. золотих рублів), а також надання економічної допомоги Росії для відбудови економіки. Західні держави не погодилися з такою контрпропозицією і конференція 19 травня 1922 р. припинила свою роботу.
Однією з самих складних проблем була проблема виплати Німеччиною репарацій. Встановлений розмір їх щорічних виплат Німеччині був не під силу. Вона систематично затримувала і зривала виплати та строки поставок Франції і Бельгії в рахунок репарацій, що ускладнювало відносини між цими державами і Німеччиною. 11 січня 1923 р. об'єднані франко-бельгійські війська окупували Рурський басейн і Рейнську область. Німецький уряд закликав населення окупованих територій до страйку. Проти французької акції виступили США, Великобританія та інші країни. Франція змушена була вивести війська із окупованих територій.

ВЕРСАЛЬСЬКО-ВАШИНГТОНСЬКА СИСТЕМА
Після підписання Німеччиною 11 листопада 1918 року Комп'єн-ського перемир'я, почалася підготовка мирних договорів. Для цього 18 січня 1919 р. була скликана Паризька конференція, в якій прийняли участь 27 країн. Переможені країни, а також Росію, де проходила грома -дянська війна, на неї не запросили. Головну роль на конференції грали прем'єр-міністр Великобританії Девід Ллойд Джордж, президент США Вудро Вільсон та прем'єр-міністр Фраьції Жорж Клемансо.
Розробка мирного договору з Німеччиною закінчилась у квітні 1919 року. Спроби її представників внести які-небудь зміни г чього на користь Німеччини успіху не мали. 28 червня 1919 р. у Версальському палаці відбулось підписання цього договору, який і став називатися Версальськті. Згідно договору Німеччина втрачала значну частину своїх територій: Ельзас і Лотарінгію вона повинна була передати Франції, три округи — Бельгії, Чсхословаччині — частину Сілезії, Польщі — частину Пруссії і Помор'я, а також Познань, Данії — Північний Шлезвії. Крім того, Франція отримувала для використання на 15 років вугільні шахти Саару. Німеччина втрачала всі свої колонії. Вона не мала права розташовувати свої війська в зоні р.Рейн. її армія не повина була перевищувати 100 тис.чоловік. Заборонялося мати генеральний штаб, військову і морську авіацію, підводні човни, обмежувалася кількість військово-морських надводних кораблів. Версальський договір зобов'язував Німеччину, як винуватця війни, сплатити країнам, що постраждали від її агресії, репарації загальною сумою в 132 мільярди золотих марок.

НАСЛІДКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
Перша світова війна мала значні політичні, економічні та соціальні наслідки. Вона змінила співвідношення сил на світовій арені. Поразка у війні на певний період відсунула Німеччину від активної ролі у світовій та європейській політиці. Значно були послаблені Великобританія та Франція. Виграли від війни США, що фактично перетворилися в економічний і фінансовій центр капіталістичного світу. Зріс і їхній політичний вплив.

НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА БОРОТЬБА НАРОДІВ АЗІЇ, АФРИКИ І ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ
Більшість великих країн світу отримувала великі надприбутки шляхом експлуатації праці населення залежних держав, які слугували ринками збуту і джерелами сировини, майже безплатної робочої сили, але основною формою гноблення став вивіз капіталу. Країни Азії, Африки і Латинської Америки перетворилися на сировинну базу для європейської промисловості. Багато країн спеціалізувалося на виробництві однієї культури — розвивалося монокультурне сільське господарство.
Великі гроші метрополії вкладали в будівництво залізничних і шосейних шляхів, каналів, телеграфних і телефонних ліній. Таким чином, основні центри виробництва сільськогосподарської продукції наближалися до пунктів вивозу.

МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ НАПРИКІНЦІ XIX - НА ПОЧАТКУ XX ст.
Після франко-прусської війни 1870-1871 pp., в якій Франція зазнала поразки і змушена була не тільки виплатити велику контрибуцію, а й передати свої провінції Ельзас і Лотарінгію Німеччині, основним протиріччям в міжнародних відносинах великих держав стало франко-німець-ке. Розуміючи неможливість єдиноборства з Німеччиною, Франція починає активний пошук союзників. Головним завданням Німеччини було не допустити союзу Франції з іншими великими державами (Австро-Угорщиною чи Росією), адже це загрожувало б Німеччині перспективою війни на два фронти.
Вихід було знайдено на шляху зближення з Австро-Угорщиною, яка все більше вступала з Росією в суперництво на Балканах, тому їй також був потрібен союзник і таким союзником могла бути Німеччина. Для Німеччини цінність AFCTPO-Угорщини полягала в тому що на випадок війни вона б могла стримати Росію від виступу на боці Франції.

РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ МІЖ ДВОМА РЕВОЛЮЦІЯМИ (1905-1917 pp.)
Державний переворот 1907 року поклав початок реформам. Одним із творців і керівників нової системи був П.А.Столнпін — голова Ради міністрів і міністр внутрішніх справ (1906-1911). Він проводив політику жорстоких репресій по відношенню до революційного руху, але разом з тим запропонував програму перетворень, які б дозволили запобігти новій революції. Серед них провідне місце займала аграрна реформа.

ПОЛІТИЧНА ЕВОЛЮЦІЯ ІНДУСТРІАЛЬНИХ ДЕРЖАВ НА ПОЧАТКУ XX ст.
Політичний лад більшості європейських, а також індустріальних держав світу на початку XX ст. був ще досить далеким від демократії. Загальне виборче право існувало лише в деяких з них. Виборцями могли бути тільки громадяни, що сплачували податки і мали власність. Таких було не дуже багато. Незважаючи на те, що найчисленнішим класом суспільства став робітничий клас, а найбагатшим — промислова буржуазія, в політичному житті провідну роль відігравала, як раніше, аристократія.
В Європі до Першої світової війни було всього три республіки — Франція, Швейцарія і Сан-Маріно. Парламентською республікою були США. Більшість же країн були конституційними монархіями. При чому „ТІЙГН9 парламентськими монархіями стали Великобританія, Норвегія, Швеція, Бельгія і Нідерланди. В інших же державах — монархіях представницькі виборні органи влади не мали значної ролі. Глави урядів в них призначалися монархами і несли відповідальність тільки перед ними. Так було в .Німеччині, Австро-Угорщині, Росії, Японії.

Після смерті Вільгельма IV, «короля моряків», англійський престол посіла його сестріниця Вікторія (1837—1901). її 64-літнє володіння, зване вікторіанською епохою, принесло Великій Британії величавий розвиток і світову могугність. Молода королева одружилася з князем Альбертом із династії Саксен-Кобург, але на основі конституції він не міг брати участі в політиці і віддавався культурним справам.
У британському уряді чергувалися раз у раз дві старі партії: консервативних торі та ліберальних вігів. У 1834—1835 і 1841—1846 pp. прем'єром був представник консерваторів Роберт Піль. Але всупереч-бажанням своєї партії він провів основні реформи на господарському полі. У тому часі постали перші кооперативні організації з ініціативи робітників. У 1843 р. кільканадцять ткачів у Рочдейлі заснували товариство, до якого зобов'язалися тижнево сплачувати по два пенси і спільно повести працю «для матеріального добра і поліпшення соціального і господарського стану своїх членів». Цей перший кооператив приніс такі користі членам, що став зразком для інших спілок того роду. Рівночасно Річард Кобден, фабрикант із Манчестера, повів пропаганду за скасування охоронного мита і заведення вільної торгівлі; він належав до учнів Адама Сміта і став засновником т. зв. манчестерської школи в економії. Піль не закривав очей на ці нові напрямки в господарському житті, а старався провести бажані реформи. В 1842 р. він зреформував доходовий податок і завдяки збільшеним доходам зрівноважив державний бюджет. У тому самому часі він обмежив мито на збіжжя, а в 1846 р. скасував його цілком. Та-^ ким чином Англія перейшла до системи вільної торгівлі.