МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ НАПРИКІНЦІ XIX - НА ПОЧАТКУ XX ст.
Після франко-прусської війни 1870-1871 pp., в якій Франція зазнала поразки і змушена була не тільки виплатити велику контрибуцію, а й передати свої провінції Ельзас і Лотарінгію Німеччині, основним протиріччям в міжнародних відносинах великих держав стало франко-німець-ке. Розуміючи неможливість єдиноборства з Німеччиною, Франція починає активний пошук союзників. Головним завданням Німеччини було не допустити союзу Франції з іншими великими державами (Австро-Угорщиною чи Росією), адже це загрожувало б Німеччині перспективою війни на два фронти.
Вихід було знайдено на шляху зближення з Австро-Угорщиною, яка все більше вступала з Росією в суперництво на Балканах, тому їй також був потрібен союзник і таким союзником могла бути Німеччина. Для Німеччини цінність AFCTPO-Угорщини полягала в тому що на випадок війни вона б могла стримати Росію від виступу на боці Франції.
У 1879 р. Німеччина і Австро-Угорщина підписали договір про взаємодопомогу на випадок нападу Росії. До союзу у 1882 р. приєдналася Італія, що перебувала в цей час У конфлікті з Францією з проблем контролю над Північною Африкою. Так був утворений'ї^елсттаї Сдтаз. Німеччина та Італія брали на себе обов'язки взаємодопомоги на випадок нападу з боку Франції. Італія обіцяла Австро-Угорщині нейтралітет на випадок її конфлікту з Росією.
В кінці XIX ст. російсько-німецькі відносини все більше загострювалися. Цим скористалася Франція. У 1891-1893 pp. вона уклала з Росією ряд угод, в тому числі військову конвенцію про взаємодопомогу в разі нападу Австро-Угорщини чи Німеччини.
Англо-російські відносини в цей період відзначались напруженістю. Інтереси двох держав зіткнулися в їх експансії в Середній Азії і на Далекому Сході. В кінці XIX — на початку XX ст. Німеччина почала створення сильного флоту, що викликало сильне занепокоєння у Великобританії, яка бачила в цьому загрозу своєї безпеки. Спроби Великобританії домовитися з Німеччиною з питань припинення гонитви морських озброєнь були невдалими. В таких умовах Великобританія пішла на зближення з Францією. У 1904 р. обидві країни уклали "се^дачн^ ^тозд" (на французькій мові — "антант кордіаль"). Звідси російська назва цього союзу — Кїпата.
В 1907 p.. уладнавши питання про розподіл сфер впливу в Ірані, Афганістані та Тібеті, Росія приєдналася до Антанти. Так виникли військово-політичні блоки. Паралельно з їх складанням розгорталася гонка озброєнь, прискорився процес мілітарізації (мілітаризм означає зростання військових витрат і збільшення армій). З 1880 по 1914 р. чисельність армій європейських держав зросла вдвічі.
В 1891-1903 pp. була побудована Сибірська залізниця, у 1896-1898 роках — Китайсько-Східна, що пройшла по території китайської Маньчжурії. Це привело до утвердження Росії як далекосхідної держави. Царське оточення мало плани на подальшу експансію в Кореї і Китаї, у якого за договором 1898 року Росія арендувала Ляодунський півострів з морською фортецею Порт-Артур. В свою чергу Японія, яку підтримували Англія і США, теж прагнула зайняти домінуюче положення в Східній Азії. До воєнного конфлікту йшли обидві сторони.
Росія виявилася до війни непідготовленою. Театр військових дій в районі Порт-Артура нараховував 98 тис. російських солдат проти 150-тисячної японської армії, резерви поступали повільно. В російської армії не вистачало кулеметів, крейсерів у Росії було вдвічі, а міноносців втричі менше ніж у Японії.
В ніч на 26 січня 1904 р. японський флот без оголошення війни напав на російську ескадру, що перебувала на рейті Порт-Артуря, і пошкодив три корабля. 27 січня в корейському порту Чемульпо не-рівний бій прийняли__рейсер "Варяг" і канонерський човен "Кореєць", які протистояли цілій японській ескадрі. Незважаючи на героїзм російських моряків, крейсеру не вдалося прорватися в Порт-Артур, довелося його потопити, щоб не здавати ворогу.
31 березня командуючий Тихоокеанським флотом адмірал С.О.Макаров вивів російську ескадру на зовнішній рейд Порт-Артура, але його флагман панцерник "Петропавловськ" підірвався на міні і затонув разом з усією командою (загинув і адмірал, а також відомий художник В.В.Верещагін, який був на борту корабля).
Невдало розгорталися військові дії на суші. Японська армія, використовуючи бездіяльність командуючого сухопутними силами О.М.Ку-ропаткіна, відрізала Порт-Артур від головних сил армії. Японці зробили декілька спроб взяти фортецю штурмом, але гарнізон утримував фортецю. Лише 20 грудня .1904 року Порт-Артур_капітулював.
З падінням Порт-Артура доля війни була вирішена: в лютому 1906 року російська армія потерпіла велику поразку під Мукденом, а в травні поблизу острова Цусима_в_Японському морі була знищена російська ескадра під командуванням адмірала З.П.Рожественського, яка була послана на допомргу захисникам Порт-Артура.
В серпні 1905 р. в м.Портсмут (США) була заключена мирна угода між Росією та Японією. За цією угодою Росія втратила південну частину острова Сахалін, острови Курильської гряди. Авантюра самодержавства на Далекому Сході дорого коштувала країні. Військові витрати перевищили 3 млрд. крб.. на покриття яких використовувалися вкрай важкі зовнішні кредити, на полях битв було вбито, поранено, захоплено в полон близько 400 тис. російських солдат. Замість того, щоб відвести загрозу внутрішніх потрясінь, "нещасна війна, — писав С.Ю.Вітте, що очолював російську делегацію на переговорах в Портсмуті, — на десятки років наблизила революцію".
• На початку XX ст. особливо напруженою стала ситуація на Балканах, де продовжувалася боротьба за остаточне визволення від османського гніту.
У ,1912 р. було утворено Бялкянський Союз, до якого ввійшли: Болгарія, Сербія, Греція, Чорногорія. Але між членами Союзу були проблеми, зокрема, між Сербією і Болгарією відносно майбутніх кордонів у Македонії.
Перша балканська війна^ яку вели союзники проти Туреччини, розпочалася у жовтні 1912 р. Туреччина потерпіла поразку. У травні 1913 року у Лондоні між Туреччиною та балканськими державами було підписано мирний договір, від османського впливу було звільнено Македонію, Косово, частину Албанії, район Салоніків.
Але ситуація на Балканах залишалася нестабільною. Німеччина та Австро-Угорщина добивалися ліквідації Балканського Союзу. Загострилися суперечності між Сербією і Болгарією через поділ Македонії.
В ніч на ЗО червня 1913 р. болгарські війська атакували сербські, що стало початком Другої Балканської війни. На стороні Сербії воювали Греція і Румунія. Туреччина, скориставшись ситуацією повертає собі Ауріанополь. Болгарія потерпіла поразку У серпні 1913 р. був підписаний Бухарестський мир, за яким майже вся Македонія увійшла до складу Сербії і Греції, болгарську Південну Добруджу захопила Румунія. Більшу частину Фракії повернула собі Туреччина.
Після Другої Балканської війни Союз розпався, відбулося перегрупування сил -між Антантою та Троїстим Союзом. Ослаблена Болгарія перейшла до австро-німецького блоку, Румунія зблизилася з Антантою, тіснішими стали зв'язки між Сербією та Росією.
Ситуація в світі стала ще більш напруженою, посилилася підготовка до війни.