. НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА БОРОТЬБА НАРОДІВ АЗІЇ, АФРИКИ І ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ
Більшість великих країн світу отримувала великі надприбутки шляхом експлуатації праці населення залежних держав, які слугували ринками збуту і джерелами сировини, майже безплатної робочої сили, але основною формою гноблення став вивіз капіталу. Країни Азії, Африки і Латинської Америки перетворилися на сировинну базу для європейської промисловості. Багато країн спеціалізувалося на виробництві однієї культури — розвивалося монокультурне сільське господарство.
Великі гроші метрополії вкладали в будівництво залізничних і шосейних шляхів, каналів, телеграфних і телефонних ліній. Таким чином, основні центри виробництва сільськогосподарської продукції наближалися до пунктів вивозу.
На початку XX ст. в колоніях і напівколоніях формується місцева буржуазія, яка очолює національно-визвольний рух. Найвизчначнішими подіями були_Синхайська революція в Китаї, мексиканська революция і національно-визвольна боротьба народів Африки.
На початку XX ст. в Китаї посилився рух проти монархії, феодальних пережитків і економічної експансії іноземних держав. У 1905 році китайські революціонери під керівництвом Сунь Ятсена створили партію — Революційний об'єднаний союз, яка виступила з програмою повалення монархії і проголошення республіки, зрівняння прав на землю та ін. Перші революційні виступи в Китаї почалися у 1906 p., коли в провінції Пзянсі відбулися збройні сутички шахтарів з властями. У 1907-1908 pp. виступи народних мас продовжувалися.
Монархічний уряд обіцяв скликати парламент і розпочати розробку конституції, але не поспішав. У жовтні 1911 р. спалахнуло масове повстання в Учані, яке стало початком революції по всій країні.
В грудні в південній столиці Китаю Нанкіні були скликані Національні збори. 1 січня 1912 р. Національні збори проголосили Китай республікою, а її тимчасовим президентом було обрано Сунь Ятсена. Але більшість представників ліберально-поміщицьких і буржуазних кіл не влаштовували радикальні положения программ Сунь Ятсена і на посаду прем'єр-міністра і головнокомандуючого військами вони висунули генерала Юань Шикая. 12 лютого 1912 р. було проголошено про зречення імператора, монархія припинила своє існування, але і Сунь Ятсен під тиском опозиції та іноземних держав змушений був передати посаду президента Юань Шикаю. Почався період спаду революції. Юань Шикай проводив політику зближення з іноземними державами. У серпні 1912 р. Сунь Ятсен створив нову партію "Національний союз" (Томжьквсн.) і у серпні 1913 року закликав народ до повстання. Але воно було придушене. Китайська революція гшва.тшла монархію, але іншим важливих проблем не вирішила.
Мексика ще в 1824 р. стала республікою, але наприкінці XIX ст. тут була встановлена реакційна диктатура президента П.Діаса, зв'язаного з американським капіталом. Невирішеність аграрного питання, феодальні пережитки, засилля іноземного капіталу стали основною причиною революції, шо почалась в листопаді 1910 р. В ній брали участь селянство, робітничий клас, національна буржуазія, інтелігенція та частина поміщиків. Режим^Діаса в травні 1911 р. був повалений і президентом країни став лідер радикального крила інтелігенції Ф.Ма-деро. Але в 1913 р. Мадеро_був вбитий і владу захопив реакційний генерал В.Уерта, проти якого розгорнувся масовий рух. В події втрутилися США, які двічі (у 1914 і в 1916 pp.) вторгалися у Мексику. Після повалення режиму Уерти почалася боротьба між поміщицьким блоком і революційним селянством на чоліі Ф.Вілья, яка закінчилася поразкою селян.
Революція 1910-1917 pp. привела до значних змін у Мексиці. В січні 1917 р. Установчі збори прийняли прогресивну для того часу конституцію, яка обмежувала права іноземців на придбання власності у Мексиці, послаблювала позиції великих поміщиків-латифундистів, встановлювала 8-годинний робочий день, проголошувала права на створення спілок і страйки.
На Початок XX ст. майже вся Африка стала колонією європейських
держав і стала об'єктом пограбування і експансії. Особливо жорстока політика відносно місцевого населення проводилася у німецьких колоніях, що викликало цілий ряд повстань. В 1904 р. відбулося два великі повстання в Німецькій Південно-Західній Африці, де повстали племена гереро, а через деякий час племена нама (готентоти). Німецькі колоніальні війська вчинили над ними криваву розправу.
Велике повстання в 1907 р. проходило у Марокко.
На початку XX ст. в Африці поступово виникають національна буржуазія і інтелігенція, перші невеликі прошарки робітничого класу, перші політичні організації, такі як, наприклад, створений у Південній Африці в 1905 році Африканський національний конгрес.