Німеччина перед 1848 р. Лютнева революція зворушила всі європейські держави. В найбільшій мірі її вплив сягнув до сусідньої Німеччини. Віденський конгрес об'єднав німецькі держави у Німецький Союз під проводом Австрії. У союзі формально існувала рівність усіх членів, але в дійсності малі держави мусили піддатися кермі двох найсильніших — Австрії і Пруссії. Спершу більше значення мала Австрія завдяки дипломатичній майстерності Меттерніха, що задавав Сатира на німецьку цензуру тон усій Німеччині. Але згодом Австрія, мало вже зв'язана з німецькими відносинами, почала втрачати свій вплив, а її місце зайняла Пруссія.
Прусси змагали передусім до господарського об'єднання своїх провінцій і тих державок, що в їх посілостях творили острівці. Вже в 1819 р. прусський уряд здійснив спробу утворити митний союз у Північній Німеччині. Але малі держави відносилися до цього плану недовірливо, боячись втратити свій суверенітет. Лише в 1828 р. вдалося укласти такий союз із князівством Гессен-Дармштадт. Як конкурещйні об'єднання, зорганізувалися в тому ж часі у Південній Німеччині Бавар-сько-Вюртемберзький союз, а в Центральній — союз дрібних держав під проводом Саксонії. Але прусси своєю гнучкою політикою зуміли приєднати до себе Баварію і Вюртемберг, зв'язалися з ними торговельними умовами і тим так зашаху-вали центрально-німецьке об'єднання, що воно розвалилося і поодинокі держави поєдналися с пруссами. Таким чином, у 1833 р. постав німецький митний союз з 18 членами.
Інше питання, що хвилювало німецьку опінію, було запровадження коституційних прав. У 1820 р. при остаточнім ухваленню статуту Німецького Союзу постановлено, що в усіх державах залишиться необмежена влада володарів, «стани» матимуть участь тільки у виконавчій владі, а громадянські права будуть якнайбільше обмежені — це були ідеї Мет-терніха. Але в Союзі не було ніякої екзекутири, що перевела б ці засади в життя і в деяких державах залишилися доволі широкі права станового представництва. Французька липнева революція розворушила Німеччину і в різних країнах прийшло до розрухів. Так, наприклад, у Баварії студентство вчинило акцію проти консервативного міністерства, в Гессен-Дармштадті дійшло до селянських бунтів, у Бадені ліберальний вел. князь Леопольд дав широку свободу пресі. Меттерніх був занепокоєний тими подіями і на союзнім соймі 1832 р. провів ухвалу, якою заборонено політичні товариства, обмежено пресу і заведено поліційний нагляд над молоддю і всякими підозрілими особами. В 1833 р. студенти, за допомогою емігрантів, викликали у Франкфурті-на-Майні розрухи і пробували опанувати місто. Тоді за ініціативою Меттерніха відбувся з'їзд міністрів Австрії, Росії і Пруссії у Тепліце в Чехії, на якому ухвалено ще гостріші засоби проти всіх «демагогів» й арештовано та засуджено на довголітні кари багато молодих людей. Ті держави, що мали свобідний устрій, мусили обмежити свою конституцію. За таких умов ліберальний рух знову занепав.
В 1840-х роках Німеччина переживала господарську кризу. Молода промисловість, як в інших державах, так і тут, заломилася після перших успіхів і довела до нечуваної нужди фабричний пролетаріат. Кредитне господарство також не витримало цієї кризи, і багато визначних торговельних фірм занепало. В 1846—1847 pp. через неврожаї у багатьох місцевостях запанував голод і дорожнеча та розпочалися селянські заворушення. Серед зубожілого населення поширювалися соціалістичні ідеї, які пропагувала французька література.
Поруч із господарськими і соціальними питаннями підіймалася також раз у раз справа національно-політичного об'єднання Німеччини. Особливо в Пруссії, після успішного створення митного союзу, громадська опінія домагалася також політичної єдності Король Фрідріх Вільгел^м IV (1840—1858) спершу нерадо стрічав ці домагання. Це була людина талановита, але химерна, мрійник, залюб-лений у середньовіччя. Королівську владу він уявляв собі, як патріархальний лад, деколи прихилявся до нових ідей, то знову завертав до середньовічних упереджень. Він бажав видобути Пруссію з-під впливу Австрії, дав деяку свободу пресі, повернув громадянські права переслідуваним давніше патріотам, як, наприклад, творцеві гімнастики Ягнові і дослідникам народної мови й побуту, братам Гріммам. У 1847 р. він утворив спільний сойм для всіх прусських іфовінцій. Брат короля, князь Вільгельм, голова міністерства, привітав цю зміну такими словами: «Твориться нова Пруссія. Стара після-проголошення цього закону йде до могили. Нехай нова буде така могутня і велика, як була давня, — з славою і честю».