РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ МІЖ ДВОМА РЕВОЛЮЦІЯМИ (1905-1917 pp.)
Державний переворот 1907 року поклав початок третьоче^вдевт uonrtwttiYrt стелеш, Одним із творців і керівників нової системи був П.А.Столнп|'и — голова Ради міністрів і міністр внутрішніх справ (1906-1911). Він проводив політику жорстоких репресій по відношенню до революційного руху, але разом з тим запропонував програму перетворень, які б дозволили запобігти новій революції. Серед них провідне місце займала аграрна реформа.
Третя Державна Дума — перша Дума, що відпрацювала весь п'ятирічний термін. Вона буда скликана у листопаді 1907 року і виявилася більш консервативною ніж попередні. Чисельність депутатського корпусу була скорочена. Думським центром виявилася партія "Союз 17 октября", а головою Думи був обраний октябрист М,О.Хомяком. В березні 1910 р. його замінив лідер партії О.І.Гучков, а через рік на чолі парламенту став теж октябрист М.В.Родзянко.
Мета аграрної реформи полягала в принциповій реорганізації землекористування і землеволодіння селянства. В її розвиток було прийнято ряд царських указів, що гарантували оперативність її проведення. Указами 1906 року був створений національний земельний фонд, ще дозволяв розгорнути широку програму переселення землевласників із зон аграрного перенаселення на Схід. Цілою низкою законодавчих актів було змінено юридичний і правовий статус селянства. Нарешті 9 листопада 1906 р. був виданий указ про розкріпачення общини: кожний селянин отримав право вільного виходу з общини разом із своїм, закріпленим в особисту власність наділом, яким він користувався до того на правах тимчасового володіння. До 1 січня 1916 р. із общини вийшло близько 2 млн. селянських дворів (біля 21% общинного селянства в тих губерніях, де проводилася реформа). їм належало 14,1 млн. дес. землі (15,5% всієї площі).
29 травня 1911 р. був прийнятий закон "Про землеустрій". В ньому йшлося про утворення хуторів та відрубів. Вважалося, що їх власники стануть масовою опорою режиму. Всього за роки реформи в європейській частині Росії було створено близько 200 тис. хуторів і 1,3 мільйонів відрубів на надільних землях. На хутори і відруби перейшло біля 10% селянських господарств. Всього за роки реформи з общини вийшло близько 3 млн. селянських господарств (трохи менше 1/3 від їх загальної чисельності в європейській частині Росії).
В рамках реформи значного розмаху набув переселенський рух. За 1906-1916 pp. до Сибіру виїхало 3,1 млн. чоловік. Тут були розорані великі земельні масиви, з'явилися нові міста. Разом з тим, більш як півмільйона чоловік повернулося до європейської Росії так і не пристосувавшись до нових умов життя і господарювання. Переселенська епопея 1906-1916 pp. мало позначилася на становищі селян в центральній Росії. Чисельність мігрантів склала всього 18% природного приросту сільського населення. З початком промислового піднесення зросла міграція з села в місто. Але навіть ці фактори не змогли поглинути природній приріст. Російське село продовжувало відчувати земельний голод.
Перші реформаторські кроки Столипіна були схвально зустрінуті всім суспільством, але потім праві реакційні сили стали вбачати в них загрозу для збереження своїх позицій і виступили з гострою критикою політики прем'єра, гальмуючи реалізацію його реформ (реорганізацію місцевого управління, суду, самоврядування і т.ін.).
Не допоміг і відкритий націоналістичний ухил в національній політиці (столипінське гасло "Росія для росіян!"), який проявився в прагненні ліквідувати автономію Фінляндії, русифікувати західні губернії (проект введення там земств, вилучення із Польщі Холмської губернії). Антисемітська кампанія досягла кульмінації в так званій "справі Бей-ліса", коли під натиском чорносотенців була зроблена спроба сфальсифікувати суд із звинуваченням євреїв у ритуальному вбивстві. За розрахунками правих, цей процес повинен був стати підставою для нового наступу на демократичні і революційні організації. Ці задуми провалилися, лише загостривши ситуацію в країні.
Опозиційні і ліві сили критикували уряд за недостатність буржуазних перетворень за поступки правим. Столипін пережив близько десяти замахів з боку есерів і чорносотенців, але був вбитий у вересні 1911 р.
Три останні передвоєнні роки Росія переживала період економічного піднесення. Незважаючи на невдалу російсько-японську війну і революцію, Росія подолала серйозні фінансові проблеми і впевнено дивилася в майбутнє. Потенціал країни був великий. Загальна політична ситуація стабілізувалася. Радикальні партії не змогли прийти в себе після поразки революції і знаходилися в стані розпаду і фракційної боротьби. Але при всіх досягненнях народного господарства, при небаченому розквіті художньої творчості значних досягненнях науки і культури, при явних ознаках політичного спокою весь час існувала внутрішня соціальна напруга. Практично всі елементи політично свідомої частини населення в тій чи іншій мірі були Незадоволені ні тим, як йшли справи, ні тим, що робила влада. Найбільші претензії викликало монархічне правлення.