СРСР У 20-ті pp.
Криза початку 20-х pp.
Економічна і соціально-політична ситуація в Радянському Союзі на початку 20-х років характеризувалася глибокою економічною кризою. Промисловість була зруйнована. Нестача сировини і палива приводила до того, що одна третина заводів і фабрик не працювала, а інші працювали з неповним навантаженням. Обсяг промислової продукції в 1920 р. складав 14% від рівня 1913 p., тобто зменшився в 7 раз, чавуна виплавлялося тільки 3% від рівня 1913 року, сталі — 5%, вуггля видобувалося 30%. В 1921 р. на одну людину випускалося 1 м ситцю на рік, на одне селянське господарство вироблялося сто грамів металевих виробів. Виробництво цукру скоротилося в 45 разів. Шматок мила став дорогоцінністю. Фінансовий стан країни характеризувався гігантською інфляцією (гроші знецінилися в 13000 разів).
У важкому стані знаходилися сільське господарство. Посівні площі скоротилися з 110 млн. десятин до 75 млн., впала врожайність. В 1921 році в країні спалахнув голод, який охопив Поволжжя, Приуралля, Казахстан, Західну Сибір, Україну. Голодувало до ЗО млн. чоловік. Незважаючи на допомогу світового співтовариства загинуло 3 млн. чоловік, 2 млн. дітей стали сиротами.
Глибока економічна криза була викликана підривом економіки, розрухою в роки Першої світової і громадянської воєн, політикою воєнного комунізму із загальною націоналізацією промисловості, директивними методами управління народним господарством, а також продрозкладкою в сільському господарстві, забороною продавати залишки, що позбавляло селянина зацікавленості в розвитку свого господарства, внутрішьою політичню кризою.
Проявом внутрішньої політичної кризи стало скорочення чисельності робітників, які були соціальною базою і опорою Радянської влади, з 2,5 млн. в 1913 р. до 1,2 млн. в 1921 p., тобто на 54%. Це було викликано декласацією робітники?, які не витримували труднощів міського життя, поверталися на село, а також загибеллю сотень тисяч робітників на фронтах громадянської війни.
В кінці 20-го — на початку 1921 років відбувається ряд селянських повстань проти проведення політики продрозклади. Масштаби виступш буливеличезні: .західна Сибір, Урал, Дон, Кубань, Поволжжя і Центральні губернії. У багатьох губерніях в повстаннях брало участь 25-30% загальної кількості населення, тобто майже все чоловіче населення.
Загони Антонова, що діяли в Тамбовській і частково у Воронезькій губерніях, нараховували до 50 тис. чол. і були розділені на дві армії. Чисельність західносибірських повстанців тільки в одному Ішимському повіті досягала 60 тис. чол. Проти Антонова воювала армія під командуванням Тухачевського, що нараховувала до 40 тис. бійців.
Повстання матросів у Кронштадті весною JJ321_ggKy стало найбільш сильним і послідовним виступом проти більшовицької влади. Воно порходило під гаслами: "Ради без комуністів", "Геть продрозкладу", "Свободу торгівлі". 1 березня на Якорній площі Кронштадту в присутності 16 тис. моряків була одностайно прийнята резолюція з 15 пунктів, в якій вимагалося скасування привілеїв для комуністів, свободи слова для всіх соціальних партій. На наступний день зібрання представників команд кораблів висловило недовір'я голові Кронштадтської Ради М.Васильєву і комісару флоту М.Кузьміну. Тимчасовий ревком міста очолив писар з лінкору "Петропавловськ" С.Петриченко. Радянські установи продовжували працювати без перешкод, більша частина комуністів міста проявили солідарність з повсталими.
Кронштадтці добивалися відкритих і гласних переговорів з владою, але їх делегація була заарештована більшовиками. Перший штурм Кронштадту військами 7-ї армії М.М.Тухачевського 8 березня 1921 р. був невдалим. Це пояснюється тим, що червоноармійці масово відмовилися стріляти в балтійських моряків. Органами ВЧК були проведені масові репресії проти відмовників і вже в ході другого штурму фортеці 17 березня місто було захоплено. Більше 8 тис. моряків перейшло до Фінляндії, частина була вбита в боях, а інші пройщли через трибунал і надзвичайні трійки, які тільки за 21 березня 1921 р. розстріляли 71 моряка. З весни 1922 р. відбулося масове виселення жителів Кронштадту, а з липня — "чистка" Петрограду від підозрілих осіб.
В цей період відбувається криза і в середині правлячої партії РКП(б), що знайшла своє відображення в дискусії про профспілки, незадоволення рядових комуністів.
Економічна і соціально-політична криза в країні вимагала негайного виріїпення, поставила під загрозу існування Радянської влади. На зміну політиці воєнного комунізму прийшла нова економічна політика (НЕП). Початком переходу до НЕПу став X з'їзд партії більшовиків, що прийняв у березні 1921 р. резолюцію "Про заміну продрозкладки продподатком НЫ1 — це економічна"політика, що базувалася на ринкових відносинах, різних формах власності і економічних методах управління. НЕП мислився як шлях до соціалізму через держкапіталізм в умовах пролетарської держави, при наявності в усіх сферах економіки товарно-грошових відносин.
У сільському господарстві нова економічна політика означала заміну продрозкладки продподатком, розмір якого в порівнянні з прод-розкладкою, був в два рази менший. Продподаток оголошувався до початку посівної і був наперед відомий селянину, що посилювало його зацікавленість у збільшенні продуктивності- свого господарства. Селянину було дозволено продавати залишки сільськогосподарської продукції через кооперативні організації і самостійно на ринках. Відмінялася кругова порука і вводилася відповідальність кожного селянина за виконання податку. Була дозволена оренда землі і використання найманої праці. Таким чином, селянин отримував свободу вибирати форму обробітку землі і гарантії землекористування, що стимулювало розвиток сільськогосподарського виробництва і сприяло відновленню сільського господарства в найкоротший термін. В 1925 р. обсяг сільськогосподарського виробництва майже досяг рівня 1913 р.
Основні заходи НЕПу в промисловості полягали у денаціоналізації частини промислових підприємств, насамперед дрібних і середніх, допускі приватного капіталу, заохочення іноземних концесій. Широкого розповсюдження набули нові форми господарювання (оренда кооперативами і приватними власниками, промислова кооперація тощо). Але Ленін та інші керівники РКП(б) постійно підкреслювали необхідність збереження в руках держави "командних висот" (важка промисловість, банки, транспорт, зовнішня торгівля).
До вересня 1922 р. із 7 тисяч 100 підприємств, передбачених до передачі в аренду, було здано 3800 підприємств з числом працюючих 680 тис. чол. Багато підприємств були звільнені від прямого адміністративного контролю ВРНГ, об'єднані в трести і переведені на госпрозрахунок. У лютому 1921 р. створено Держплан на чолі з Г.М.Кржи-жановським.
В галузі торгівлі — відмова від натуралізації господарських відносин і запровадження вільної торгівлі (державної, кооперативної, приватної). Це сприяло піднесенню виробництва, зміцненню економічної змички між містом і селом. У 20-ті роки головним організатором і регулятором оптової і оптово-роздрібної торгівлі стали товарні біржі.
Нормалізувалася фінансова система. Після Всеросійської продовольчої наради 16 червня 1921 р. було відновлено правильний грошовий обіг, банки, кредитні установи, податкову політику. Внаслідок проведення грошової реформи в 1922-24 pp. зупинено шалений темп інфляції. В 1922 р. починається випуск забезпечених золотом банківських білетів — червінців. Один червінець дорівнював 10 золотим карбованцям і був забезпечений на 25% золотом і на 75% цінними паперами.
Всі ці заходи втілювались в життя не завжди послідовно і повно, оскільки значні сили в партії і тодішньому суспільстві були невдоволені непом, вбачаючи в ньому "повернення до капіталізму".
1923 р. — перша криза НЕПу, яка була викликана кризою "ножиць цін".
1925-1926 pp. — друга криза НЕПу, яка отримала назву "криза хлібозаготівок".
1927-1928 pp. — третя, найбільш гостра, криза НЕПу, пов'язана з кризою хлібозаготівок зимою 1927-28 pp.
Спроби ЦК ВКП(б) активізувати хлібозаготівлі директивами від 14 та 24 грудня 1927 р. не принесли бажаних результатів.
У грудні 1927 p. XV з'їзд ВКП(б) ухвалив перехід до колективізації і прискорення індустріалізації народного господарства. Одночасно розпочато першу п'ятирічку. Початок першої п'ятирічки співпав з остаточною ліквідацією НЕПу.Сталінське керівництво нав'язало селянам продаж зерна по контрактації, і скиро ця форма заготівлі перетворилась в обов'язкову, тобто почалось повернення до продрозверстки.
З 1929 р. партія повністю відмовилась від НЕПу і перейшла до політики "комуністичного штурму", "прискореного будівництва соціалізму".
Утворення СРСР
В 1922 р. активізувалася лінія на централізацію управління всіма радянськими республіками — під приводом необхідності спільної боротьби проти "внутрішньої контрреволюції та міжнародного імперіалізму", об'єднання сил в "соціалістичному будівництві". Було створено комісію ЦК РКП(б) на чолі з Сталіним, яка розробила проект договору про взаємовідносини РСФРР з незалежними республіками. У ньому передбачалось, що Україна, Білорусія і Закавказька Федерація увійдуть до складу Росії на правах автономних республік.
Серед партійно-державного керівництва радянських республік не було одностайності у ставленні до проекту. Проти, "автономізації" виступив Ленін, який боявся послаблення впливу компартії в національних республіках і негативної реакції на таку політику з боку народів колоніальних країн. З його ініціативи на пленумі ЦК РКП(б) 6 жовтня 1922 р. було вирішено, що Російська і Закавказька федерації, Україна та Білорусія утворять на рівних правах нову федерацію.
10 грудня на VII-му Всеукраїнському з'їзді Рад схвалено Декларацію про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік і проект основ Конституції СРСР. З'їзд звернувся до з'їзди; Рад інших республік негайно оформити створення СРСР.
18 грудня на пленумі ЦК РКП(б) Сталін виступив з доповіддю про проект Договору із союзними радянськими республіками. Цей документ не було схвалено пленумом. Для остаточного доопрацювання текстів Договору та Декларації було створено нову комісію.
ЗО грудня 1922 р. у Москві відкрився І з'їзд Рад СРСР, який в основному затвердив Декларацію про утворення СРСР і Союзний Договір.