КІНЕЦЬ СТАЛІНЩИНИ (1945-1953)
Труднощі післявоєнної відбудови
Перемога над фашизмом у другій світовій війні народам світу далася дорогою ціною. Особливо великі втрати поніс Радянський Союз. За далеко неточними даними у війні загинуло понад 24 млн. громадян Радянського Союзу. Було зруйновано сотні міст, 70 тис. сіл, ЗО тис. промислових підприємств, національне багатство зменшилось на третину.
Одним з наслідків другої світової війни було розширення кордонів Радянського Союзу. На Заході до СРСР відійшла частина Східної Пруссії з Кенігсбергом (сьогодні Калінінград), від Фінляндії було відібрано м.Петсамо (Печенга). Після приєднання Закарпаття вперше майже всі українські етнічні території об'єдналися в складі УРСР.
Було приєднано Туву, яка до 1944 р. була самостійною державою, а також південну частину острова Сахалін та Курильські острови, які з 1905 року належали Японії.
Здійснюючи відбудову народного господарства, керівництво СРСР, ігнорувало міжнародний досвід. Країни Західної Європи відбудову економіки здійснювали в такій послідовності: стабілізація національної валюти, відбудова доріг, шляхів сполучення і засобів зв'язку, розвиток сільського господарства, харчової промисловості, рекунструкція і технічне переозброєння промисловості на базі прогресивних технологій і науки. Такий процес відбудови був менш болісним для народних мас і значно швидше задовольнялися найбшьш життєвонеобхідні потреби.

ВЕЛИКОБРИТАНІЯ
26 липня 1945 р. у Великобританії відбулись перші післявоєнні парламентські вибори. Консервативна партія на чолі з У.Черчілем зазнала поразки. Виборці віддавали належне консерваторам як організаторам перемоги у війні, але не могли забути і те, що саме такі консервативні лідери як Н.Чемберлен і втягли країну у цю війну. Перемогла на виборах лейбористська партія і її лідер Клемент Еттлі сформував уряд. Основні напрями політики лейбористів предбачали створення всеохоплюючої системи соціальною забезпечення, окремі елементи якої в країні уже існували, введення безплатного медицин-ського обслуговування, націоналізації окремих галузей промисловості, ряд політичних реформ.
Лейбористський уряд провів націоналізацію вугільної, сталеварної, газової промисловості, електроенергетики, транспорту, Англійського банку. В країні було завершено створення системи соціального забезпечення і введено безплатне медицинське обслуговування. Уряд добився прийняття закону про обмеження повноважень палати лордіїз, яка відтепер не мала права відхиляти закони, прийняті палатою громад.

США у 1945-60-х pp.
В результаті другої світової війни економічні та політичні позиції США значно посилились. їх територія не постраждала від воєнного лихоліття, а людські втрати були відносно невеликими. За роки війни значно зріс економічний потенціал США. В цей період темпи щорічного зростання промислового виробництва перевищували темпи їх зростання в період "нового курсу" майже в 6 раз. Частка США в промисловому виробництві капіталістичного світу досягла у 1948 р. 54,6%. В банках країни було зосереджено 73% світових запасів банківського золота. В США було створено могутній воєнний потенціал: США мали потужний океанський флот, першокласну авіацію, були єдиною країною , що володіла атомною зброєю, їх військові бази були розкидані майже по всьому світу. США стали на чолі країн Заходу в розпочавшійся "холодній війні". Під їх егідою в 1949 р. утворився воєнно-політичний блок НАТО. За допомогою США проводилась відбудова західноєвропейської економіки ("план Маршалла").

"ХОЛОДНА ВІЙНА" (друга половина 40-х — перша половина 50-х років).
Співробітництво в складі антигітлерівської коаліції між СРСР та країнами Заходу поступово стало переростати в протистояння, в першу чергу по лінії СРСР-США. Однією з причин його було не тільки встановлення радянського контролю в країнах Центральної і Південно-Східної Європи, де радянське керівництво робило все можливе, щоб привести до влади прорадянські сили і поперед усім комуністичні партії, а також і тим, що воно цим не обмежувалося.
В 1945-1946 pp. СРСР пред'явив територіальні претензії до Туреччини, домагаючись зміни статусу чорноморських проток, а також права на створення військово-морської бази в Дарданеллах. На початку 1946 р. США і Великобританія змушені були звернутися до СРСР з вимогою вивести його війська з Північного Ірану, де вони перебували з 1941 p., a на півдні Ірану стояли британці. І англійські і радянські війська згідно домовленостей повинні були залишити Іран через 6 місяців після завершення війни. Великобританія зробила це, а СРСР ні; при його допомозі в Північному Ірані було утворено автономний уряд. В цей же час активізується партизанський рух в Греції на чолі з комуністами, що отримували допомогу з Албанії, Югославії і Болгарії, де також при владі були комуністичні партії. Тоді ж на одній із нарад міністрів закордонних справ країн постійних членів Ради Безпеки ООН, яка розглядала проблеми підопічних територій, СРСР виступив з вимогою надати йому права на протекторат над Лівією, щоб забезпечити свою присутність в Африці і південному Середземномор'ї.

СВІТ ПІСЛЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙКИ
Перемога в другій світовій війні держав антигітлерівської коаліції внесла великі зміни в розстановку сил на світовій арені. Німеччина, Італія були розгромлені і на певний період виключені від активної участі в міжнародній політиці. Дуже послабленими хоча і переможцями вийшли з війни Великобританія і Франція. В той же час незрівняно з іншими державами зросла військова могутність і авторитет СРСР і США. Радянська армія визволяла від фашистської окупації країни Східної, Південно-Східної і частково Центральної Європи. В більшості із них перебували радянські війська, а до влади поступово приходили уряди на чолі з комуністичними партіями.
США приймали участь у визволенні країн Західної Європи. Союз між СРСР і США таким чином фактично визначив перемогу держав антигітлерівської коаліції. Але уже в кінці другої світової війни радянсько-американське співробітництво поступово переростає в суперництво і протистояння. Вони були спричинені в першу чергу різним ставленням до майбутнього визволених країн Європи. Втративши у війні більше 20 млн. своїх громадян, СРСР прагнув захиститись від нових можливих збройних конфліктів з Заходом і вимагав створення певних умов для оборони своїх кордонів зокрема таких режимів у Східній Європі, які б поділяли його цілі. Тому він і підтримав встановлення комуністичних режимів в Польщі, Чехословаччині, Румунії, Болгарії, Югославії, Албанії, а надалі і в Східній Німеччині.

Капітуляція Німеччини
На початку 1945 р. війська союзників підійшли до кордонів Німеччини і готувалися до рішучого наступу. Після визволення Польщі радянські війська вступили на територію Німеччини і уже у лютому були за 60-70 км від Берліну. На півдні йшли бої за визволення Чехо-словаччини, Угорщини.
Англо-американські війська під командуванням Ейзенхауера і Монт-гомері в лютому перейшли в наступ на Західному фронті. На початку квітня вони оточили велике угрупування військ противника в районі Рура. Продовжувався наступ в Італії.
В даній ситуації протиріччя в таборі союзників поглиблюються. У.Черчіль виступає за швидше просування англо-американських військ на схід і за взяття ними Берліна.
12 квітня 1945 р. помер президент США Ф.Рузвельт, що було великою втиатою для всіх антигітлерівських сил. Президентом США, згідно конституції, став віце-президент Гаррі Трумен.
іі квітні наступ англо-американських військ у Північній Італії продовжувався. 2 травня німецькі війська, що тут знаходилися капітулювали. Муссоліні був захоплений партизанами і страчений.
У квітні почалася грандіозна по своїх масштабах битва за Берлін. 16 КВІІНЯ війська 1-го Білоруського (командуючий фронтом Г.Жуков), 2-го Білоруського (командуючий К.Рокосовський) і 1-го Українського (командуючий І.Конєв) величезними силами (2,5 млн. чоловік, понад 41 тисяча гармат і мінометів, понад 6,2 тис. танків, 7,5 тис. бойових літаків) розпочали штурм Берліна.

ПАДІННЯ ТРЕТЬОГО
Наступ радянських військ по всьому фронту
У 1944 р. СРСР вступив у завершальний етап Великої Вітчизняної війни. Успішні воєнні операції 1943 року, розмах народної боротьби в тилу, досягнення тилу — все це створило передумови для остаточного звільнення території держави від окупантів.
Завдання, які стояли перед Червоною Армією, були ще досить складними. На початку 1944 р. в руках окупантів ще залишилися Білорусія, частина України, Молдавія, Крим, Карелія і Прибалтійські республіки. В 1944 р. внаслідок наступу під Ленінградом в період з 14 січня по 29 лютого було знято блокаду міста, а також звільнено Новгород, Ленінградську і Калінінську області. Взимку 1944 p. величезні бої розгорнулися на Правобережній Україні, в районі Корсунь-Шевченківська.
В квітні-травні героїчні бої велися в Криму. 9 травня 1944 р. Севастополь було звільнено.
Влітку 1944 р. війська Червоної Армії провели блискучу операцію під кодовою назвою "Багратіон" в Білорусії. Були знищені великі фашистські угрупування під Вітебськом та Бобруйськом, 3 липня було звільнено Мінськ.
В результаті Ясько-Кишинівської операції у серпні 1944 р. було звільнено Молдавію.
У вересні 1944 р. було очищено від німецьких військ Прибалтику.
Влітку і восени 1944 р. Радянська Армія вступила на територію Польщі, Румунії, Болгарії, Югославії, Угорщини.
20 серпня 1944 р. Радянська Армія перейшла у наступ в Румунії. Антонеску антифашистськими силами було повалено і сформовано антифашистський уряд. Румунія оголосила війну Німеччині.
5 вересня Радянський Союз оголосив війну Болгарії. До влади прийшов уряд Вітчизняного фронту. Болгарія вступила у війну проти Німеччини.

Тегеранська конференція.
В 1943 р. з 28 листопада по 1 грудня в Тегерані проходила конференція з участю глав держав СРСР (Й.Сталін), США (Ф.Рузвельт), Великобританії (У.Черчіль).
Одним із головних питань було відкриття другого фронту. Від вирішення цього питання залежали строки закінчення другої світової війни. Погодженості з цього питання в делегацій не було. Черчіль, наприклад, відкриття другого фронту ставив у залежність від розвитку воєнних операцій в Середземномор'ї.
1 грудня рішення конференції були парафовані. Англія і США зобов'язувалися у травні здійснити операцію "Оверлорд". У спільній декларації зазначалося, що США, СРСР, Англія прийшли до повної згоди відносно масштабів і строків проведення воєнних операцій на сході і заході.

ПЕРЕДДЕНЬ ВІЙНИ. ПАКТ РІББЕНТРО-ПА-МОЛОТОВА
Після загарбання Чехословаччини, Німеччина 21 березня 1939 р. зажадала від Польщі передачі їй Гданська (Данціга). 22 березня німецькі війська захопили Клайпеду (Мемель), яка входила до складу Литви. 7 квітня італійські війська вторгайся в Албанію. Політика умиротворення провалилася. В цих умовах Великобританія змушена була вдатися до більш твердого курсу відносно Німеччини. У березні-квітні 1939 р. вона надала гарантії військової допомоги на випадок агресії всім сусіднім з Німеччиною державам. Поступово змінювалося і її відношення до СРСР.

КРАЇНИ АФРИКИ
Країни Північної Африки — Алжир, Туніс, Марокко (ці три країни іноді називають країнами Магрібу), Лівія та Єгипет на початку XX ст. перебували в колоніальній залежності. Країни Магрібу в складі французької колоніальної імперії мали різні статуси. Алжир був колонією, а Марокко і Туніс протекторатами, в яких існували свої уряди, що підпорядковувалися французьким генеральним резидентам. В північній і частині південної території Марокко знаходилися колоніальні володіння Іспанії.
Алжир. В період першої світової війни Франція активно використовувала матеріальні і людські ресурси Алжиру, що викликало невдоволення його народу. Це спонукало французький уряд прийняти в 1919 р. Декрет, який урівнював французів і алжирців у сплаті податків, надавав виборчі права землевласникам, купцям, інтелігенції, військовослужбовцям, чиновникам при виборах в органи самоуправління. Але корінне населення не отримало прав громадян Франції.
В 1920 р. в Алжирі виникла перша політична організація "Молодий алжирець", що боролася проти расової дискримінації, за представництво Алжиру у французькому парламенті та ш. Тоді ж виникла Алжирська федерація Французької комуністичної партії, в 1934 р. вона стала самостійною компартією Алжиру і виступила за повну незалежність країни. В червні 1936 р. мусульманські угрупування створили мусульманський конгрес. Він підтримав уряд Народного фронту у Франції, який надав корінному населенню деякі демократичні свободи.
Туніс. Після першої світової війни спостерігається процес національно-патріотичного піднесення в Тунісі. В 1919 р. тут виник ряд політичних організацій і партій, найбільш впливовою з яких була Ліберально-конституційна партія "Дустур" ("Конституція"). її програма не передбачала докорінних соціальних перетворень і не вимагала незалежності, але партія, завдяки боротьбі з колоніальним гнітом, здобула популярність.