КИТАЙ
Перетворення Китаю в напівколонію Західних держав почалося ще в середині XIX ст. В роки першої світової війни їх позиції в Китаї дещо були послабленні, зате досягли значних успіхів японські капіталісти, особливо у вугільній, гірничій, металургійній та ткацькій галузях промисловості. Японія також захопила німецькі володіння в провінції Шаньдун. Після революції 1911-1913 pp., що повалила монархію, Китай фактично залишався політично роздробленою країною. Влада пекінського уряду поширювалася лише на столичну та кілька інших провінцій. В більшості ж їх панували місцеві феодально-мілітаристські кліки.
Деяке промислове піднесення в роки війни не внесло докорінних змін в напівколоніальну і напівфеодальну китайську економіку. В післявоєнному розвитку Китаю важливе місце займає "Рух 4 травня". Приводом до початку руху стали несправедливі рішення Паризької мирної конференції про визнання "прав" Японії на Шаньдун та інші її територіальні загарбання. 4 травня 1919 р. відбулася багатотисячна демонстрація протесту пекінських студентів; яка була розігнана військами. На початок червня студентські виступи переросли в масовий антимілітаристський рух, в якому приймали участь інтелігенція, національна середня і дрібна буржуазія і робіїничий клас. По всій країні почався бойкот японських товарів. Спалахнули також перші політичні страйки. В результаті уряд мусив заявити про те, UIQ він не підпише Версальський договір.
Рух "4 травня" сприяв також і зростанню політичної активності робітничого класу, виникненню перших марксистських гуртків. 1 липня 1921 р. в Шанхаї на з'їзді їх представників була утворена Комуністична партія Китаю (КПК).
В умовах наростання антиімперіалістичної боротьби змушені були шукати підтримки у найпопулярніших національних лідерів. Вони звернулись до Сунь Ятсена з пропозицією очолити уряд в Гуанчжоу (Кантон) в провінції Гуандун. З приходом до влади Сунь Ятсен розгорнув роботу по згуртуванню всіх демократичних національних сил Китаю. Здійсненню цього завдання сприяли і зміни в його поглядах. "Три народні принципи" — програмні положення Сунь Ятсена і його партії "Гоміньдан" — націоналізм, демократизм і народний добробут стали тепер означати боротьбу за визволення від імперіалістичного гніту, рівність всіх національностей Китаю, передачу землі в руки тих, хто її обробляє, обмеження влади капіталу. З метою виконання цієї програми Сунь Ятсен висунув і три політичні установки: "Союз з Радянською Росією", співробітництво з КПК і опора на селянські і робітничі маси. Гоміньдан почав встановлювати контакти з китайськими комуністами, для вивчення радянського досвіду державного будівництва у 1923 p. CPCP відвідала китайська делегація. Восени 1923 р. в Китай прибув радянський радник М.М.Бородін. В січні 1924 р. на першому з'їзді Гоміньдану комуністи були прийняті в цю партію. Маніфест з'їзду побудований на "трьох принципах" і "трьох установках" фактично був програмою єдиного антиімперіалістичного і антифеодального фронту.
Важливим завданням стало також створення урядом Сунь Ятсена Національно-революційної армії (НРА) з допомогою радянських радників і інструкторів, серед яких були В.К.Блюхер, П.О.Павлов та ін. Діяльність Сунь Ятсена мала велике значення для піднесення революційного руху в Південному Китаї, тому його смерть 12 березня 1925 р. була великою втратою для китайської революції.
Національно-визвольний рух в Китаї наростав. ЗО травня 1925 р. відбулася багатотисячна патріотична демонстрація в Шанхаї. Англійська поліція відкрила вогонь по демонстрантам. Ця подія привела до нового піднесення руху. В таких умовах 1 липня 1925 р. уряд в Гуанчжоу проголосив себе національним урядом Китаю і почав боротьбу за об'єднання країни. В той же час в керівництві Гоміньдана після смерті Сун Ятсена посилилось праве крило. Головнокомандувачем НРА став лідер правих — Чан Кайші. При допомозі радянських воєн-спеців гоміньданівські війська в липні 1926 р. почали знаменитий Північний похід: із провінції Гуандун вони направилися через провінцію Хуань до міста Ухань — важливого стратегічного пункту на р.Янцзи, а через провінцію Цзянсі до міста Наньчан. Так закінчився перший етап походу. На другому етапі НРА перейшла в наступ на Шанхай і 22 березня 1927 р. звільнила його. В період походу все більше зростала чисельність армії, її авторитет і позиції Чан Кайші.
24 березня 1927 р. кораблі США, Англії, Франції і Японії бомбардували Нанкін і виступили з погрозою штервенції. їх представники вступили в переговори з урядом Чан Кайші, в ході яких наполягали на розриві Гоміньдану з комуністами. 18 квітня 1927 р. Чан Кайші сформував у Нанкіні свій власний Національний уряд. Єдиний фронт з комуністами було повністю розірвано, а більша територія Китаю поставлена під контроль уряду Чан Кайші.
Уряд Чан Кайші в своїй внутрішній політиці намагався провести заходи, направлені на обмеження впливу іноземного капіталу та посилення позиції національної буржуазії і збільшення державного сектору економіки. Було розпочато також утворення механізму державного регулювання фінансової системи.
В політиці уряду важливе місце займало селянське питання. Він почав у 1930 р. проведення аграрної реформи, зокрема була встановлена верхня максимальна межа землеволодіння, а залишки роздавалися за помірковану плату селянству, була також знижена орендна плата. Але в цілому результати аграрної реформи були незначними. В робітничій політиці уряд встановив мінімум заробітної плати, а також підвищив її в деяких галузях економіки.
Новим явищем в економічному розвитку Китаю було виникнення і розвиток державно-монополістичної сфери господарства і національного капіталізму і державного сектору.
Внутрішня політика мала значний вплив і на обрання пріоритетів у зовнішній політиці. Гоміньданівський уряд з одного боку направляв зусилля на те, щоб не викликати конфлікту з західними державами, а з другого послабити умови нерівноправних економічних договорів з ними. І якщо західні держави були згідні на досягнення певного компромісу за рахунок деяких поступок на користь Китаю, то Японія категорично виступала проти. Це загострило в кінці 20-х китайсько-японські відносини.
Під керівництвом компартії проти гоміньданівського уряду спалахнуло ряд повстань, зокрема в серпні 1927 р. Наньчані, в грудні 1927 р. в Гуанчжоу та ін. Крупні селянські повстання також в цей час відбувалися в провінціях Хунань, Хубей, Цзянсі і Гуандун. В 1928 р. КПК почала створювати загони Червоної Армії, яка встановлювала контроль над деякими районами повстань, де виникали також і Ради. В листопаді 1931 р. було проведено Всекитайський з'їзд Рад. Він проголосив Китайську Радянську Республіку і прийняв її Конституцію, але республіка існувала недовго (до 1934 p.).
В 1935 р. до керівництва КПК прийшов майбутній вождь китайських комунарів Мао Цзедун (1853-1976), прихильник більш непримиримої політики відносно Гоміньдану. В ряді провінцій Китаю по ініціативі Мао Цзедуна активізувалася партизанська боротьба. Але все ж таки в результаті переговорів у квітні 1937 р. було досягнуто неофіційну угоду про співробітництво компартії і гоміньдану, яке означало припинення громадянської війни, і встановлення на певний строк внутрішнього миру.
У липні 1937 р. Японія розпочала війну проти Китаю. Але героїчний опір китайського народу перекреслив розрахунки японських імперіалістів на стрімке завоювання Китаю.