ПАДІННЯ ТРЕТЬОГО
Наступ радянських військ по всьому фронту
У 1944 р. СРСР вступив у завершальний етап Великої Вітчизняної війни. Успішні воєнні операції 1943 року, розмах народної боротьби в тилу, досягнення тилу — все це створило передумови для остаточного звільнення території держави від окупантів.
Завдання, які стояли перед Червоною Армією, були ще досить складними. На початку 1944 р. в руках окупантів ще залишилися Білорусія, частина України, Молдавія, Крим, Карелія і Прибалтійські республіки. В 1944 р. внаслідок наступу під Ленінградом в період з 14 січня по 29 лютого було знято блокаду міста, а також звільнено Новгород, Ленінградську і Калінінську області. Взимку 1944 p. величезні бої розгорнулися на Правобережній Україні, в районі Корсунь-Шевченківська.
В квітні-травні героїчні бої велися в Криму. 9 травня 1944 р. Севастополь було звільнено.
Влітку 1944 р. війська Червоної Армії провели блискучу операцію під кодовою назвою "Багратіон" в Білорусії. Були знищені великі фашистські угрупування під Вітебськом та Бобруйськом, 3 липня було звільнено Мінськ.
В результаті Ясько-Кишинівської операції у серпні 1944 р. було звільнено Молдавію.
У вересні 1944 р. було очищено від німецьких військ Прибалтику.
Влітку і восени 1944 р. Радянська Армія вступила на територію Польщі, Румунії, Болгарії, Югославії, Угорщини.
20 серпня 1944 р. Радянська Армія перейшла у наступ в Румунії. Антонеску антифашистськими силами було повалено і сформовано антифашистський уряд. Румунія оголосила війну Німеччині.
5 вересня Радянський Союз оголосив війну Болгарії. До влади прийшов уряд Вітчизняного фронту. Болгарія вступила у війну проти Німеччини.
Війська 3-го Українського фронту надали допомогу Югославії.
У 1944 р. в Угорщині було створено антифашистський коаліційний уряд, але бої за ліквідацію німецьких угрупувань в районі Будапешта і озера Балатон військами 2-го і 3-го Україського фронту продовжувалися до квітня 1945 р.
Фашистський блок розпався.
Трагічно розвивалися події в Польщі. 1 серпня 1944 р. з ініціативи лондонського уряду, піднялося антифашистське повстання у Варшаві. Повсталі хотіли не тільки звільнитися від окупантів, але також прагнули закріпитися у столиці до приходу радянських військ. Допомога Варшаві радянськими військами надана не була. Причинами цього можна назвати два фактори.
По-перше, радянські війська, що знаходилися на пшніч від столиці, були досить виснаженими, несли великі втрати. По-друге, наданню своєчасної допомоги заважала ідеологічна лінія Кремля: не підтримувати ніяких контактів із силами зв'язаними з емігрантським урядом. Повстання потерпіло поразку, було жорстоко придушено. Столиця Польщі була перетворена в руїни.
Трагічно розгорталися події в Словакії, де ліві сили 29 серпня 1944 року підняли повстання. Активну допомогу повсталим надавали радянські війська.
Таким чином, радянські війська в ході операцій проведених в 1944 році звільнили Центральну і Південно-Східну Європу. Багато радянських воїнів навічно залишилися на тій землі і не їх вина в тому, що на їх плечах у Європу прийшов тоталітарний режим сталінського зразку.
Відкриття другого фронту
В січні 1944 р. було розпочато підготовку до вторгнення англо-американських військ у Північній Франції (операція "Оверлорд") і допоміжного удару на Півдні Франції.
Командуючим об'єднаними силами було призначено американського генерала Д.Ейзенхауера. Для операції вторгнення виділялося 1213 бойових кораблів, 4126 десантних суден, самохідних барж та ін., всього 6939 одиниць. Союзники значно переважали ворога у силах і засобах.
В ніч на 6 червня 1944 р. 2 тисячі бомбардувальників союзної авіації спрямували свої удари на побережжя Нормандії, що значно полегшило висадку десанту. Боротьба за створення плацдарму затягнулася до 20 липня.
В ті дні, коли на західному фронті союзні війська розгорнули наступальні операції, фашисти розпочали ракетний наступ проти Англії, де було використано крилаті ракети (ФАУ-1) і баллістичні ракети (ФАУ-2). Але ніщо уже не могло врятувати вермахт.
Звільнення Франції, інших країн Західної Європи
25 липня 1944 р. союзники розпочали наступ у Нормандії, а 15 серпня приступили до здійснення операції "Енвіл" — на півдні Франції.
19 серпня розпочалося повстання в Парижі і уже 22 серпня більша частина міста була в руках повсталих. 24 серпня передові частини 2-гої французької бронетанкової дивізії вступили в столицю. 25-го гітлерівці склали зброю. По суті Париж був звільнений самими французами.
У вересні 1944 р. англо-американські війська ввійшли в столицю Бельгії Брюссель.
Кримська конференція
У грудні 1944 р. фашистські війська в Арденнах попробували організувати останній свій контрнаступ, в окремих місцях вони просунулися в глибину на 100 км. Ці події змусили радянські війська в січні 1945 р. організувати наступ. Було здійснено Вісло-Одерську операцію, радянські війська були за 60 км від Берліна.
Саме в такій ситуації у лютому в Криму відбулася друга (Ялтинська) конференція глав держав: США (Ф.Рузвельт), СРСР (Й.Сталін), Великобританії (У.Черчіль), а також міністрів іноземних справ.
На конференції було зроблено повідомлення про становище на радянськс-кімецькому фронті. Було досягнуто домовленості, що через два-три місяці після капітуляції Німеччини і закінчення війни у Європі Радянський Союз вступить у війну проти Японії. Після розгрому Японії передбачалося повернути СРСР південну частину о.Сахалін, Курили.
Відносно Німеччини планувалося провести знищення німецького мілітаризму і нацизму. Воєнні злочинці повинні були понести суворіпокарання. Для досягнення цієї мети союзники дійшли згоди окупувати Німеччину, яка ділилася на відповідні зони. Відповідний поділ планувалося провести також у столиці — Берліні.
Для координації окупаційних органів влади планувалося утворити Центральну контрольну Комісію (пізніше називалася Союзно-Кон-сультативна Рада).
Передбачалася також участь Франції у Контрольній комісії.
Обговорювалося питання про репарації. На конференції було прийнято "Декларацію про звільнення Європи", де учасники конференції погоджувалися допомогти народам Європи звільнитися від нацизму, фашизму.
Протиріччя між делегаціями конференції виникли при обговоренні польського питання. Східні кордони Польщі визначалися по так званій лінії Керзона і тут протиріч не було. Незгоди виникли при визначенні західних кордонів. СРСР пропонував західні кордони Польщі встановити по Одеру і Західній Нейсе, що викликало заперечення у делегацій США і Англії. Домовленості про західні кордони Польщі на Ялтинській конференції досягнуто не було.
На кримській конференції було прийнято рішення про скликання 25 квітня в Сан-Франціско Установчої конференції ООН. Було досягнуто також згоди, що поряд з СРСР членами ООН будуть Українська РСР і Білоруська РСР.