ВОЛОДИМИР МОНОМАХ

Київське наслідство
Хоча «отчинне» право закріплене на зїзді в Любчі ніби промощувало шлях до київського стола синові Святополка Ярославові, але в тому випадку сталося зівсім інакше. Відчуваючи настрої серед князів і громадянства, Ярослав навіть не пробував посягати по Київ. Саміж кияни, що їм так вївся в печінки Святополк, вислали послів до Мономаха й запропонували йому сісти на київському столі. Мономах не приняв пропозиції зразу, але по короткому ваганню погодився. Його популярність як герою протиполовецьких походів і взагалі сила примусили мовчати навіть тих, що моглиб підняти до Києва не менше чи більше оправдані претенсії. Мовчали Святополковичі, не обзивалися й Святославичі, що мали погану славу половецьких союзників.
Вїзд Мономаха до Києва відбувся на пятий день по смерти Святополка. Йому назустріч вийшов митрополит Никифор з єпископами й усіми киянами і «всі були раді й ворохобня затихла».
Нераді були тільки ті, що вважали себе покривдженими. Найгрізнішим був Ярослав Святополкович, що сидів на Волині. Проти нього забезпечився Мономах союзом з його сусідами. Свого сина Романа одружив з дочкою Володаря Ростиславича, дочку свою Агафію видав за городенського князя Всеволода Давидовича. Рівночасно заключив Мономах союз з Святославичами, що й запевнило йому спокій та безпеченство перед можливими посягненнями Ярослава.
Але до боротьби з Ярославом Святополковичем всетаки прийшло. Не знаємо її безпосередньої причини, але бачимо Ярослава обложеного у Володимирі як піддається силам Мономаха. Правда, ця піддача була нещира і Ярослав безпосередньо по ній починає дальшу боротьбу з Мономахом. Для цього закликає собі мадярів а відтак поляків, а поки ті рішилися на щонебудь, Мономах зайняв Волинь і передав її свому синові Романові. По його смерти обняв Волинь другий Мономахович Андрій.

ІНДІЯ
Британський імперіалізм використовував в роки першої світової війни людські і матеріальні ресурси Індії, що значно погіршило становище народних мас. Загострення протиріч між Великобританією і Індією спонукало нове піднесення національно-визвольного руху. Міністр в справах Індії Монтегю і віце-король Челмсфорд провели в 1919 р. реформи, якими закріплявся колоніальний статус Індії. Тоді ж у 1919 р. був прийнятий британським парламентом закон Роулетта, що передбачав застосування репресій проти учасників національно-визвольного руху. Такі дії колоніальної влади привели до спалаху масового протесту в країні. Значною подією цього руху був масовий мітинг в м.Амрітсар (Пенджаб) в квітні 1919 p., розстріляний англійськими колоніальними військами. Почалися також виступи в Бомбеї, Мадрасі, Ахмадабаді, Калькутті та інших містах Індії. Керівництво рухом очолив Індійський національний конгрес (ІНК) — найбільша політична партія, що виникла ще у 1885 р. і стояла на позиціях ненасильницької боротьби проти колоніального режиму. Після амріт-сарського розстрілу ІНК закликав до громадянської непокори (відмова працювати в закладах колоніальної адміністрації, представництвах компаній, підприємствах, бойкотування англійських товарів та ін.).

Культурна праця Ярослава

Реєструючи успіхи культурної праці Ярослава, каже м. і. літописець: «Буває так, що один зоре землю, а другі засіють, ще інші пожнуть і споживають рясні овочі. Так і тут: «батько Ярослава зорав і змягчив землю, Ярослав засіяв, а ми споживаємо». І справді, подібно, як політика Ярослава у збіранні українських земель була очевидним повторенням роботи Володимира, так його культурна праця була свідомим продовженням праці батька.

Забезпечивши державу перед внутрішними потрясеннями й воєнними несподіванками, приклав Ярослав усю свою енергію до того, щоби підняти Україну на якнайвищий культурний рівень, а її столицю Київ уподобити до столиці тогочасного культурного світа — Візантії.

КИТАЙ
Перетворення Китаю в напівколонію Західних держав почалося ще в середині XIX ст. В роки першої світової війни їх позиції в Китаї дещо були послабленні, зате досягли значних успіхів японські капіталісти, особливо у вугільній, гірничій, металургійній та ткацькій галузях промисловості. Японія також захопила німецькі володіння в провінції Шаньдун. Після революції 1911-1913 pp., що повалила монархію, Китай фактично залишався політично роздробленою країною. Влада пекінського уряду поширювалася лише на столичну та кілька інших провінцій. В більшості ж їх панували місцеві феодально-мілітаристські кліки.
Деяке промислове піднесення в роки війни не внесло докорінних змін в напівколоніальну і напівфеодальну китайську економіку. В післявоєнному розвитку Китаю важливе місце займає "Рух 4 травня". Приводом до початку руху стали несправедливі рішення Паризької мирної конференції про визнання "прав" Японії на Шаньдун та інші її територіальні загарбання. 4 травня 1919 р. відбулася багатотисячна демонстрація протесту пекінських студентів; яка була розігнана військами. На початок червня студентські виступи переросли в масовий антимілітаристський рух, в якому приймали участь інтелігенція, національна середня і дрібна буржуазія і робіїничий клас. По всій країні почався бойкот японських товарів. Спалахнули також перші політичні страйки. В результаті уряд мусив заявити про те, UIQ він не підпише Версальський договір.
Рух "4 травня" сприяв також і зростанню політичної активності робітничого класу, виникненню перших марксистських гуртків. 1 липня 1921 р. в Шанхаї на з'їзді їх представників була утворена Комуністична партія Китаю (КПК).

Закордонна політика Ярослав Мудрого

Будучи сміливим і підприємчивим войовником, був Ярослав і непоганим політиком та дипльоматом. Правда, його союз з німецьким цісарем Гайнріхом III проти Болеслава, покищо не вдержався, але згодом бачимо Ярослава знову в порозумінні з німецьким цісарем — раз у боротьбі проти Мєшка, другий раз при рятуванні Польщі від заглади, за Казимира. В 1043 р. по словам німецького літописця Лямберта було в Гайнріха III посольство від «руського короля», з пропозицією одружити цісаря з дочкою того короля. Нажаль, посольство прийшло запізно — цісар уже був заручений і посли мусіли вертатися «сумні», хоча щедро обдаровані.
Звязки Ярослава з Скандинавією не обмежувалися до того, що він набирав звідтіля військо, яке бере участь у всіх його походах й нерідко перехилює перемогу в його бік. Скандинавські князі дуже часто шукають собі захисту на дворі Ярослава, (як пр. пізніший норвежський король Оляф св.) а родина Ярослава своячиться з скандинавськими династами. Сам Ярослав був жонатий з дочкою короля Оляфа Індігердою, а норвежський князь, а відтак король Гаральд Сміливий був жонатий з Єлисаветою Ярославною.
Гаральд не зразу здобув серце й руку Ярославни. Коли він заявив Ярославові про свою охоту одружитися з Єлисаветою, Ярослав не відмовив, але заявив, що треба йому чимость прославитися, щоби заслужити собі на руку його дочки. І справді, Гаральд пішов у світ шукати пригод і слави, про що він сам співає нам у складеній ним думі:
«...Наш корабель проминув Сицилію. Ми були гарно одягнені. Бистрий корабель з високою кермою сунув скорим бігом, несучи на собі воїв. Думаю, що непроворний, ледви чи заїхав би туди. Але українська дівчина в золотому намисті нехтує мною...
...Станули ми до бою з трандами. Їх було більше. Виникла справді страшна й завзята битва. Мене відтягли від їх молодого короля, що я його убив у бою. Але українська дівчина в золотому намисті нехтує мною...
...Було нас шіснацятьох. Ми вичерпали воду з чотирьох переділок корабля підчас сильної бурі. Тяжко навантажений корабель обливали хвилі. Думаю, що непроворний ледви чи давби собі раду. Але українська дівчина в золотому намисті нехтує мною...
...Я вмію вісім штук: вмію складати вірші, добре їзджу верхом, добре плаваю, вмію їздити на лещетах, вмію кидати списом і веслувати. Але українська дівчина в золотому намисті нехтує мною...
...Ніхто цього не заперечить, як ми одного ранку зявилися в одному західньому місті, як намахалися там мечем, та як орудували зброєю і які сліди залишили по собі. Але українська дівчина в золотому намисті нехтує мною...
...Я родився там, де упляндці натягають луки. Тепер правлю воєнними кораблями, що їх так ненавидять гречкосії. Від коли ми пустилися у світ, неодні хвилі ми пороли своїми човнами. Але українська дівчина в золотому намисті нехтує мною...»

ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА
Австро-Угорська монархія почала розпадатись в кінці першої світової війни. Чеські та словацькі землі здавна добивалися автономії. Чехи і словаки виступали проти участі у війні. В роки війни виник і все більше поширювався рух за відокремлення від Австро-Угорщини.
Коли звістка про те, що Австро-Угорщина запросила миру, дійшла до Праги Чехословацький комітет взяв всю повноту влади в чеських і словацьких землях в свої руки і проголосив 28 жовтня 1918 р. створення Чехословацької республіки 14 листопада 1918 р. були скликані Тимчасові національні збори, які стали органом законодавчої влади. Збори обрали першим президен-том Республіки відомого політичного діяча Т^ІасагдшаЧіа Паризькій мирній конференції 1919 р. були визначенні кордони нової держави. В її склад ввійшли чеські землі, Словаччина, Закарцанька Україна (незважаючи на ріїпення Народних зборів Закарпаття про возз'єднання з Україною), а пізніше частина Сілезії, що попередньо входила в склад Німеччини. В результаті цього майже третину всього населення Чехо-словаччини стали складати національні меншини — німці, угорці, українці та інші.
Характерною рисою політичної системи Чехословаччини стала багатопартійність. Одну з найбільш впливових партій — народно-соціа--лістичну — очолювали Т.Масарик і Е.Бенеш. Виникли також і політичні партії національних меншин.

ЯРОСЛАВ МУДРИЙ

Несподівана смерть Володимира Великого була справжньою катастрофою для дальшого будівництва української Державности. Прийшла саме в пору, коли закінчилося «збірання українських земель», а не почалося ще закріплення стійкости тієї велетенської держави. Бож держава Володимира Великого була справді чи не найбільшою державою в тогочасній Европі! Обіймала біля 800 000 кв. км. й простягалася не тільки на українська, але московські, білоруські й фінські землі: простягалася вона на ціле поріччя Дніпра, по Рось і Сулу, доріччя гор. Дністра й Прута, Сяну, Двини, Волхви, гор. Волги й Оки і т. д. Смерть заскочила Володимира саме в моменті, коли відосередні змагання поодиноких земель та їх намісників (вони були синами Володимира) починали виявляти себе чимраз гостріше, не зважаючи на печеніжську небезпеку, яка чорною хмарою залягла південний схід України. Під самим оком Володимира перебував, у ролі вязня, його найстарший син Святополк, князь турівський, що пробував бунтуватися проти батька. Напередодні смерти готовився Володимир у похід проти другого сина-бунтівника Ярослава новгородського, врешті проти печенігів виправив Володимир свого улюбленого сина Бориса, що його мабуть готовив собі на наслідника на великокняжому престолі. І саме в такий гарячий момент прийшла смерть.

Поразка Австро-Угорщини у першій світовій війні викликала гостру політичну і економічну кризу в Угорщині. 25_жовтня 1918 р, представники ряду політичних партій створили у Будапешті угорську Національну раду на чолі з М.Карольї. 31 жовтня М.Карольї сформував коаліційний уряд. Він орієнтувався на Антанту і намагався зберегти Угорщину в довоєнних кордонах. 16 листопада Угорщина була про-гол^щена республікою. Почались демократичні перетворення: введено загальне виборче правоТ 8-годинний робочий день, проголошено проведення аграрної реформи та ін. В той же час в Угорщину почалось повернення вшськовополонених із Росії, де значна частина їх приймача участь в революції і вступила в РКП(б), вони і стали ініціаторами утворення Комуністичної партії Угорщини, закликали до революції, стали створювати в країні Ради за російським зразком. Це ускладнило політичну ситуацію в країні. Ще більше загострила її позиція Антанти, її керівництво в ультимативній формі зажадало від угорського уряду звільнити території, які планувала передати сусіднім державам. Виникла політична криза і уряд М.Карольї пішов у відставку.