СВІТ ПІСЛЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙКИ
Перемога в другій світовій війні держав антигітлерівської коаліції внесла великі зміни в розстановку сил на світовій арені. Німеччина, Італія були розгромлені і на певний період виключені від активної участі в міжнародній політиці. Дуже послабленими хоча і переможцями вийшли з війни Великобританія і Франція. В той же час незрівняно з іншими державами зросла військова могутність і авторитет СРСР і США. Радянська армія визволяла від фашистської окупації країни Східної, Південно-Східної і частково Центральної Європи. В більшості із них перебували радянські війська, а до влади поступово приходили уряди на чолі з комуністичними партіями.
США приймали участь у визволенні країн Західної Європи. Союз між СРСР і США таким чином фактично визначив перемогу держав антигітлерівської коаліції. Але уже в кінці другої світової війни радянсько-американське співробітництво поступово переростає в суперництво і протистояння. Вони були спричинені в першу чергу різним ставленням до майбутнього визволених країн Європи. Втративши у війні більше 20 млн. своїх громадян, СРСР прагнув захиститись від нових можливих збройних конфліктів з Заходом і вимагав створення певних умов для оборони своїх кордонів зокрема таких режимів у Східній Європі, які б поділяли його цілі. Тому він і підтримав встановлення комуністичних режимів в Польщі, Чехословаччині, Румунії, Болгарії, Югославії, Албанії, а надалі і в Східній Німеччині.
США, Великобританія, Франція та інші західні країни розглядали радянську політику в Східній та Південно-Східній Європі як втручання у внутрішні справи держави цього регіону і виступили з її засудженням. Протистояти я посилилося в зв'язку із різним відношенням до подій у Південно-Східній Азії: СРСР підтримував комуністичні сили в Китаї, В'єтнамі, Кореї, а США, Великобританія і Франція надавали допомогу їх супротивникам. Ще на Московській (жовтень 1943 p.), а потім на Кримській (Ялтинській) в лютому 1945 р. конференціях було прийнято рішення про створення нової міжнародної організації — Організації Об'єднаних Націй (ООН).
З 25 квітня по 26 червня 1945 р. в Сан-Франциско (США) відбулася засновницька конференція, що завершила роботу по стовореню ООН. Було затверджено її Статут, який багато в чому взятий був із Статуту Ліги Націй. Метою організації проголошувалось підтримання міжнародного миру і безпеки, розвиток дружніх відносин між державами, підтримка міжнародного співробітництва з питань економічного, соціального і гуманітарного характеру. ООН була заснована на принципах рівності її членів, мирного рішення спорів, утримання від загрози сили. Окрім того вона не мала права втручатися у внутрішні справи, за винятком випадків, коли таке втручання необхідне для підтримки миру.
Вищим органом ООН стала Генеральна Асамблея, що збирається один раз в рік на свої сесії, і Рада Безпеки, яка тоді складалась із 5 постійних членів (СРСР, США, Великобританія, Франція, Китай) і 6 непостійних, що обиралися на 2 роки. Рада Безпеки — постійний орган; основний обов'язок його безпосередня підтримка миру і міжнародної безпеки. Свої рішення РБ приймає на основі принципу одностайності постійних членів при голосуванні.
При ООН існують Економічна, Соціальна та Опікова Ради, Міжнародний Суд, Секрітаріат на чолі з Генеральним секретарем ООН (з 1996 р. Кофі Аннан — представник Гани). Статут ООН 1945 p. спочатку підписали 50 держав, в тому числі і Українська РСР. Статут ООН вступив в дію 24 жовтня 1945 р. День 24 жовтня став днем ООН.
Під час другої світової війни держави-учасники антигітлерівської коаліції підписали декілька угод про покарання німецьких військових злочинців а також військових злочинців із інших європейських держав-союзників Німеччини. Судовий процес над нацистськими військовими злочинцями проходив з 20 листопада 1945 р. по 1 жовтня 1946 р. в Нюрнберзі. В Міжнародний трибунал входили представники СРСР, США, Великобританії і Франції. До суду були віддані 24 колишніх вищих партійних державних і військових керівників фашистської Німеччини, які були звинувачені в плануванні, підготовці, розв'язувані і ведені агресивної війни, у вбивствах військовополоненних, заручників, мирного населення. 12 підсудних були засуджені до страти, а іншим оглошені вироки до різних стороків ув'язнення. Трибунал оголосив злочинними організаціями керівний склад нацистської партії в Німеччині, СС, СД, гестапо та інші.
Проекти мирних договорів з союзниками Німеччини в другій світовій війні були підготовані спеціальним органом — Радою Міністрів закордонних справ (РМЗС), в складі представників СРСР, США, Велико-бритг'ії, Франції та Китаю. їх обговорення відбулось на Паризькій мирній конференції 29 липня — 15 жовтня^ГЭЗб^х, в якій прийняла участь 21 держава, а також на окремих сесіях РМЗС. 10 лютого 1947 р. мирні договори з Фінляндією, Угорщиною, Румунією, Болгарією, Італією були підписані в Парижі. Договори підтверджували передачу Румунією Радянському Союзу Бессарабії і Північної Буковини. Фінляндія передавала СРСР область Печенги (Петсамо). Італія втрачала всі свої колонії. Вона передавала Греції Додеканезькі острови, а Югославії — півострів Істрію. Всі колишні країни Троїстого пакту повинні були сплатити репарації.
Підготовка мирного договору з Японією розтяглась на декілька років. Як і в випадку з Німеччиною США змінили своє відношення до Японії: із розгромленого ворога вона перетворилася в оплот боротьби з СРСР. Тому американське керівництво планувало укласти мирний договір з Японією лише з одночасним підписанням договору про вій-'ськовий союз, який би дав право США тримати на території Японії американські війська. У вересні_3|>5 Ір^в. Сан-Франциско зібралась міжнародна конференція з питання обговорення і підписання мирного договору з Японією в складі делегацій 52 країн. Коли стало відомо, що мирний договір буде підписано разом з японо-американським договором безпеки, СРСР залишив конференцію і не підписав договору з Японією. 8 вересня 1957 р. мирний договір з Японією було підписано без СРСР та деяких інших держав. Лише у жовтні 1956 р. в результ^шггер_еговорів між СРСР та Японією була підписана декларація, що припиняла між двома країнами стан війни і передбачала відновлення дипломатичних стосунків. Мирний договір залишається проблемою, яку необхідно ще вирішити сучасній Росії та Японії.
Суперництво між СРСР і США, яке в другій половині 40-х pp. вилилося в "холодну війну", привело як би до виникнення двох полюсів світової політики — Західного на чолі з США і Східного — на чолі з СРСР. Саме в цей період під Заходом уявляли США і їх союзників, а під Сходом — СРСР і його союзників. Дещо пізніше Заходом стали називати демократичні країни з ринковою економікою, тому в них включали і Японію, і Австралію, а під Сходом — тоталітарні режими з плановою економікою, тому серед них опинилася і Куба.
Знаменним явищем в післявоєнній історії став вступ людства в епоху науково-технічної революції (НТР). НТР — це радикальна якісна зміна продуктивних сил на основі перетворення цауки в безпосередню виробничу силу суспільства.