Опорні пункти нової методології управління
На погляд авторів, саме цей напрям у науковій програмі може стати ключовою ланкою в реальній трансформації системи державного управління, зорієнтованого на високоефективну економіку і будівництво громадянського суспільства в Україні.
Визначимо опорні точки розуміння всієї проблеми ефективного управління і той методологічний базис, який би дав не тільки пояснення всього того, що з нами відбувається, але і став би творчою основою для конструювання поновленого механізму державного управління через відповідну діяльність державної служби.
Першою такою відправною точкою є усвідомлення факту, що за всім, що відбувається в країні (окрім стихійних лих), стоять люди, які мають певні інтереси. Тобто людські (а не фінансові, матеріально-технічні та інші) ресурси мають першочергове значення у всіх соціально-економічних процесах.
Цей факт для економічно розвинутих країн став очевидним уже в 50-х роках ХХ-го століття.
Другою відправною точкою для проведення наукових досліджень у контексті вищевикладеного є відповідь на питання: чому ми належимо сьогодні до відсталих за рівнем життя країн, маючи далеко не бідні природні ресурси? Відповідь очевидна, якщо мати на увазі існування всього двох первісних факторів багатства будь-якої країни: праці людей і природних ресурсів ("труд - батько багатства, земля - його мати" - відоме висловлювання засновника класичної політекономії Уільяма Петті визнане за істину всіма наступними економічними школами і на практиці доведене Японією та ін. країнами). Якщо нам на другий фактор "гріх" жалітися, значить, вся справа в першому.
Щоб підтвердити цей висновок, є сенс пригадати головну причину безпосередньої "загибелі" псевдосоціалістичного способу виробництва. Це відсутність належної організації трудової діяльності людей і, як наслідок, повний програш по продуктивності праці соціалізованому капіталізму. Іншими словами, трудовий потенціал країни, як основу її продуктивних сил (додамо сюди слабкість мотиваційного механізму, обумовленого "зрівнялівкою" в оплаті праці), доцільно задіяти не вдалося, звідси - усі економічні, а потім і політичні наслідки.