У міський краєзнавчий музей із Державного архіву Хмельницької області надійшов документ, який свідчить про страшні злодіяння фашистів на Шепетівщині в роки окупації. Це копія статті із газети «Шлях Жовтня» «Злочин гітлерівських катів» за підписом Ю.Григорчука. Її було надруковано у першому номері газети за 12 квітня 1944 року, який побачив світ після визволення міста. У статті передано страшний біль від втрат, який довелось пережити шепетівчанам у роки окупації міста фашистами.
«…Нещодавно у м.Шепетівці на подвір’ї німецького поліцейського управління (СД) виявлена яма, у якій знайдено 49 трупів жителів міста і району, серед них 3 жінки, розстріляних у січні цього року.
Ранок. На подвір’ї колишнього поліцейського управління великий натовп людей. Вони розглядають трупи невинних жертв. Милі, рідні обличчя розстріляних важко впізнати. Всі вони дуже спотворені. Близькі, родичі, знайомі убитих впізнавали їх за одягом…».

З відозви Українського національно-державного союзу
(21 травня 1918 р.)
Нова адміністрація ' відкрила скрізь похід проти українства й українського руху, припиняє діяльність «просвіт». Українські діячі, а то і просто свідомі українці на провінції переслідуються і арештуються. Народ має всі підстави переконатися, що йде рішуча й безоглядна реставрація старого ладу в національнім і сірціальнім розумінні. Уряд провадить таку політику, як би рево¬люції зовсім не було, і цілком ігнорує утворену революцією свідомість народних мас...

З листівки Одеського комітету РСДРП
(Січень 1905 р.)
9 січня петербурзькі робітники підняли прапор револю¬ції. Двісті сімдесят тисяч петербурзьких робітників присяглися своїм життям, життям своїх жінок і дітей помститися царському урядові за всі його злодіяння, які він чинить над 140-мільйонним населенням Росії. Вони присяглися змести з лиця землі російсь¬кої царський трон і не припиняти боротьби до того часу, поки влада з рук деспота не перейде до рук народу.

Документи
Із статті «Про страйки сільськогосподарських робітників у
Галичині» (газета «Искра», 15 жовтня 1902 р.)

...Цьому рухові бракувало єдності: в різних селах висувались різні вимоги відносно збільшення заробітної плати, скорочення робочого'дня (в одному місці вимагали десятигодинного робочо¬го дня, в другому — дев'ятигодинного, а в третьому — навіть восьмигодинного), але всі неупереджені спостерігачі змушені були ставитися з повагою до витримки страйкарів, їх почуття солідарності, що виявлялись навіть у дрібницях... Був час жнив, час гарячий, і землевласникам мимоволі доводилося поступатися. І справді, в дуже багатьох округах перемогли страйкарі...